Поетична спадщина Андрія Малишка

Добрий день, друзі! 14 листопада  виповнюється 100 років з дня народження Андрія Малишка. 

Його поезія чарує своєю ліричністю, ніжністю, задушевністю українського слова. Поет залишив велику спадщину – більше 40 поетичних книг.

Народився письменник 14 листопада 1912 року в м. Обухові Київської області в родині шевця.

Ще в дитинстві хлопчина зібрав у своєму серці стільки вражень, що не встиг їх виспівати протягом свого майже сорокарічного творчого життя. Маючи тонку вразливу душу, зірке, спостережливе око, природний талант, майбутній поет  вбирав у себе звичаї народу, перлини його поетичної творчості, його духовне багатство, лад радної мови, природу рідного Подніпров’я.

Велике дитяче враження зберіг він про матір, людину мудру й душевну багату, співучу й пісенно талановиту, про батька, який трудився багато, змалку привчав Андрія до шевства, а ще про дядька Микиту-«чорнокнижника», який  першим відкрив для хлопця світ великої літератури, читаючи йому Біблію, Шевченка і Толстого, Некрасова і Пушкіна.

До школи Андрій пішов шестирічним хлопчиком. Вчитися довелося в роки громадянської війни, коли через вікна залітали до класу кулі і застрявали у стіні. «Ми намагалися їх звідти виколупувати»,- розповідав Малишко. Деякий час вчилися в лісовій сторожці. Роки були тяжкими, і щоб заробити якусь копійку, малий Андрій ходив до крамарів топити груби. Про те згадував радісно, адже там йому давали читати книжки з малюнками, яких навіть у вчителів не було.

Вірші почав писати ще у школі, десятирічним хлопчиком. Закінчивши сільську семирічку, в 1927 році їде до Києва і вступає до медичного училища. Але вже тоді його понад усе вабила поезія. Довідавшись про додатковий набір до інституту народної освіти, Малишко вступає туди на літературний факультет, який  закінчує в 1932 році. В інституті серед його педагогів був А.Кримський, тут він познайомився з Максимом Рильським. Після закінчення інституту деякий час вчителює у Овручі, викладає українську та російську літературу, працює директором школи. Перші вірші його з’явилися друком у 1930 році. З 1934 року служив у армії,звідки привіз зошит віршів, які  ввійшли у першу збірку «Батьківщина». Працював А.Малишко дуже багато, писав швидко і легко, майже без виправлень. У довоєнний час Андрій Самійлович опублікував 7 поетичних збірок, які принесли йому визнання.

Письменник  із перших днів війни  був на фронті, працював військовим кореспондентом газет «За  Радянську Україну», «За честь Батьківщини.» Збірки цього періоду мали магічну силу поетичного слова, мабуть, не було жодної людини серед української інтелігенції, яка б не знала в ті роки його віршів «Україно моя» (1942).

Після  війни  А. Малишко очолював журнал «Дніпро», був заступником голови Спілки письменників України, обирався депутатом Верховної Ради України. Багато писав і перекладав. Ліричні твори Андрія Малишка покладено на музику композиторами П.Майбородою, Л.Ревуцьким, О.Білашем та ін.

Малишкова «Пісня про рушник» пішла в люди і стала народною піснею, гімном материнської і синівської любові.

 

Його «лебедина» пісня «Стежина» хвилює своєю задушевністю. Написана вона 8 лютого 1970 року, а 17 лютого 1970 року Андрій Малишко помер.

Реклама

Добавить комментарий

Заполните поля или щелкните по значку, чтобы оставить свой комментарий:

Логотип WordPress.com

Для комментария используется ваша учётная запись WordPress.com. Выход / Изменить )

Фотография Twitter

Для комментария используется ваша учётная запись Twitter. Выход / Изменить )

Фотография Facebook

Для комментария используется ваша учётная запись Facebook. Выход / Изменить )

Google+ photo

Для комментария используется ваша учётная запись Google+. Выход / Изменить )

Connecting to %s